Авторський тур Трекінг в Еквадорі + Галапагоські острови

Що за подорож по Південній Америці без вогненних гір? Їдемо на околицю Кіто до підніжжя Пичинча (4 776 м), на який ми сьогодні взберемося. До позначки 4 000 метрів нас довезе «Teleferico» – найвищий в Еквадорі фунікулер. Далі трохи розімнемо ноги. У сонячну погоду звідси видно всю столицю та її околиці. Пичинча - найкраща оглядова площадка Кіто.

По поверненню до столиці йдемо на екскурсію в собор Базиліка де Вото Насьональ. Його називають латиноамериканським Нотр-Дамом. Дві дзвіниці заввишки 115 метрів прикрашені гротескними готичними скульптурами… але не звичними горгуліями і чортами, а місцевими звірами й пташками. Помилуємося панорамою нічного Кіто з даху базиліки і повернемося в хостел відпочивати.

Саме слово Еквадор – це екватор по-іспанськи. І хоча екватор є ще багато де, але тут він став буквально головною визначною пам'яткою країни. Їдемо в містечко Мітад Дель Мундо (ісп. Центр Землі), де знаходиться пам'ятник екватора. Він встановлений на місці «Старого» екватора, який визначили французькі вчені кілька століть назад. Пізніше виявилося, що вони злегка промахнулися, тому далі ми йдемо до Нового екватора, де стоїть знаменитий музей Itinan. Беремо гіда і вирушаємо перевіряти закони фізики в дії. Нас чекає безліч розваг з водними воронками, яйцями на цвяхах, огляд сонячного годинника і ціла експозиція язичницьких ідолів, присвячених сонцю, дивних мумій, сушених змій і тому подібних чудасій. Тут можна поставити в паспорті штамп нульової позначки - неофіційний, звичайно, але як прикраса буде до речі.

Настав час попрощатися з цивілізацією. З “Центру Землі” вирушаємо на її “край” – в один із найвіддаленіших, диких і первозданних куточків континенту.

Сумако гордо височить над низинними екваторіальними лісами величезного амазонського басейну. З його вершини в усі сторони світу розкинулися одні лише ліси без найменшої ознаки людини. Тут ти відчуваєш себе дрібною порошиною серед дикого світу дерев і туману… Територія вулкана вся під захистом держави, національний парк Сумако – найбільший за площею в Еквадорі.

Джунглі Сумако практично непрохідні, ну а проїхати крізь них так взагалі нереально. Природа немов вирішила зберегти цю частину себе недоторканною. Якщо чесно, не багато де можна пройти трек у настільки первозданній сельві. Їдемо в село Pacto Sumaco (~ 5 годин дороги). Саме звідси вранці ми вийдемо на маршрут. На ніч розміщуємося в колоритному лоджі. Навколо нього на деревах розвішані годівниці для колібрі, і ці яскраві пташки рояться навколо них як мухи.

Виходимо на вузьку стежку, прокладену крізь майже непролазну екваторіальну рослинність. Ці ліси неймовірно багаті, соковиті, яскраві, екзотичні. Величезні деревоподібні папороті поросли мохом і ліанами, кожен листок і квітка викликає подив. Якщо йти тихо, можна побачити лісових тварин, на стежці читаються сліди тапірів та пум. Стежка вкрита товстим шаром бруду та глини, отже високі гумові чоботи стануть невід’ємним атрибутом. На березі гірського озера, на висоті 2400м стоїть наш притулок – навколо на багато десятків кілометрів немає ні доріг, ні поселень, ні людей. Ми в самому серці джунглів, де панує лише природа.

Трекінг 16 км, наберемо 700 м висоти.

Сьогодні буде фізично складний, але наповнений враженнями трекінг. Шлях пройде через кілька висотних поясів рослинності Анд. Коли ми виберемося з лісу, крута стежка виведе нас на високогірні луги. Ми побачимо панораму басейну Амазонки та десятки вулканів Еквадору. На самій вершині Сумако в кальдері є маленьке озеро та ростуть смачні ендемічні ягоди – обов’язково спробуємо! Щасливі та втомлені, повертаємось у знайомий озерний притулок.

Пройдемо 12 км, перепад висот – 1400 м.

Вранці починаємо спуск в Pacto Sumaco. На місці будемо вже затемна, але йти вниз, звичайно, набагато простіше. Нарешті попрощаємося з гумовими чобітьми і відсвяткуємо успішне сходження, сп’янілі від краси джунглів, яких подорож дарує безліч.

Пройдемо 14 км, скинемо 900м висоти.

Сідаємо в автобус, який відвезе нас у туристичну перлину країни, її головний гірський курорт – Баньос! Їдемо знаменитою Дорогою Водоспадів, милуючись десятками прекрасних каскадів. Зупинимося біля водоспаду Pailón del diablo (ісп. Диявольський). Можна покататися над ним у підвісних кошиках і пройти під каскад. Побуваємо на оглядовому майданчику Casa de Arboles – захопимося красою гір та міста. А подивитися є на що – долина Баньоса феноменально мальовнича та родюча. Покатаємось на гойдалках Casa de Arbol, які підвішені над прірвою біля будиночка на дереві. Увечері прибуваємо на місце, поселяємося в готелі і вирушаємо в ресторан (після національного парку особливо актуально), де свого часу поправляли здоров’я вожді інків.

Вирушаємо в Східні Кордильєри, на вулкан унікальної краси – Кілотоа (3914м). У його кальдері утворилося приголомшливе трикілометрове озеро з ідеально блакитною водою. На 400 метрів над ним майже вертикально здіймаються стіни кратера. По крутій стежці спускаємося до озера і сповна насолодимося красою кальдери на човновій екскурсії.

Треккінг 4-5 км, 2 год

Сьогодні ми вирушаємо до підніжжя найвищої гори Еквадору – Чімборасо (6310 м). Переїжджаємо в нац парк Чімборасо, нас закинуть на висоту 4700м. Звідси піднімаємося до Лагуни Кондора (5100 м н.р.м.). Це озеро живить льодовик, який сповзає з Чімбо.

Чімборасо (6400м) вважається найвищою точкою в світі. Річ у тім, що наша кулька не зовсім кругла, а трохи сплющена біля полюсів. Якщо розглядати віддаленість вершин не від рівня моря, а від центру Землі, то Чімборасо від нього на 1811 метрів далі, ніж Еверест.

Погуляємо біля льодовика, помилуємося видами (а вони звідси просто чудові!) Поспостерігаємо за альпіністами, які звідси стартують на вершину. Зліпимо сніговика на Екваторі! Далі спускаємося і їдемо на екскурсію в найпершу католицьку церкву країни в містечку Кахабамба. До речі, звідси відкривається одна із найкращих панорам Чимборасо. Надвечір будемо в Алаусі. Поселяємося в готель, прогуляємось центральною площею, сходимо в ресторан.

Покатаємось на диво інженерної думки – найнебезпечнішій залізниці у світі! Рейси петляють химерним серпантином з набором майже 1000 метрів висоти, а з вікон відкриваються чудові краєвиди. Цей серпантин і називається “Ніс диявола”. Був час, коли можна було піднятися на дах вагончика і покататися так. Але атракціон прикрили через безліч несприятливих результатів)). На кінцевій станції еквадорці влаштовують вистави з традиційними піснями та танцями. *Дорогу на Ніс Диявола часто закривають на ремонт, і якщо ми потрапимо в такий час, то сходимо в радіалку на вершину скелі Мірадор Кондор.

Далі їдемо до археологічного комплексу Інгапірка. Місто було збудовано індіанцями народу каньярі, а пізніше завойоване інками. Оглянемо красиві споруди, знамениту полігональну кладку, зануримося трохи в історію. На ніч зупинимося в Куенці.

Їдемо до національного парку Лас Кахас, що у перекладі означає «холодний». На два дні ми потрапляємо в царство парамо та високогірних озер. Весь маршрут проходить між відмітками 4000 і 4400м над рівнем моря, погода тут примхлива, але краса неземна. Починаємо трек біля озера Тореодора, з берега якого вид на мільйон доларів, і завдяки цьому озеро стало відомим. Виходимо на простори парамо – глобального екорегіону в Андах Південної Америки, який займає простір від межі лісу до льодовиків (від 3100м до 5000м над ур.м.). Трекінг по парамо – це дивовижні панорами, ендемічна рослинність і тварини. Тут ростуть ендеміки парамо зі сімейства айстрових, есплеції (Espeletia grandiflora), бродять лами, очкові ведмеді та північні пуду (найменші олені на планеті), тишу порушує лише вітер і спів птахів. “Фішка” треку Лас Кахас – каскадні озера, що буквально всюди, і кожне красивіше попереднього. Увечері приходимо у кемпінг (для нас організують намети, кают-компанію, приготують вечерю… і все це на просторах парамо!).

На спуску потрапляємо на суперпарамо, а далі пірнаємо в “Чарівний туманний ліс”, і це, друже, його офіційна назва. Туманних лісів лише кілька на планеті, названі вони так через високу вологість, завдяки якій у них формується унікальний мікроклімат та виживають допотопні види рослин. У нашому випадку, це дерева роду Полілепис. Світловлені стовбури виростають з одного кореня, тут можна пройти цілий гай з одного дерева. Полілепсиси – довгожителі, вік яких у середньому 1000 років. Після закінчення треку їдемо до Куенки.

Переїжджаємо до Гуаякіля. Завітаємо на площу з ігуанами, піднімемося на маяк і покатаємось на канатній переправі над грандіозною річкою Бабахайо, а точніше над її естуарієм. Під час припливу річка змінює напрямок і тече углиб материка. Основна програма добігла кінця, увечері відсвяткуємо завершення трекінгу. Туристи, яким настав час додому, можуть планувати виліт на завтра. Увечері відвідаємо ресторан морепродуктів та відсвяткуємо завершення материкової частини туру.

Прилітаємо в аеропорт на Бальтре, де сідаємо на пором на Санта-Крус. Нудьгувати нам не доведеться, по дорозі відвідаємо ліс, де живуть гігантські сухопутні черепахи, і зазирнемо на ранчо слонових черепах – найбільших із тих, що нині живуть. Деякі з них доживають майже 200 років! Можна підійти до них буквально впритул (але зачіпати заборонено – заповідник). Поселяємось у хостел, гуляємо по набережній у компанії морських котиків, ігуан, черепах та іншої живності, яка зовсім не боїться людей.

Пливемо на острів Ізабела, де піднімаємось на вулкан Сьєрра Негра. Милуємось панорамами та лавовими потоками, виглядаємо колонії дивовижних морських птахів. Далі беремо тур на каяках до мангрових лісів, де мешкають галапагоські пінгвіни. Увечері прогуляємося біля озер із рожевими фламінго, а захід сонця зустрінемо на пляжі.

Сьогодні у програмі снорклінг у лавових тунелях з акулами, морськими черепахами, морськими левами та іншими мешканцями глибин. Після повернення на Санта-Крус скуштуємо лобстерів у місцевому ресторані, а бажаючі можуть відвідати дослідницький центр Дарвіна.

Вільна програма: о. Сеймур-Норте, Бартоломео, дайвінг, морська рибалка чи інші активності, залежно від захоплень. Гід допоможе визначитися і організуватися, ніхто не загубиться і не нудьгуватиме.

Зустрінемо світанок на знаменитому пляжі Тортуга, і на цьому наша подорож добігла кінця. Ми прощаємось з Еквадором та один з одним. За цей час ми вже стали справжньою сім’єю і, швидше за все, стежка ще неодноразово зведе нас разом. З аеропорту на Бальтре можна знайти комбінований рейс до багатьох великих міст або ж перелетіти в Гуаякіль, а звідти додому.