Авторський тур Гірська Сванетія. Класичний похід по Грузії

Настав наш перший перехід у Сванетії і вже сьогодні ми поблизу побачимо всі кліматичні пояси Кавказу. Беремо з собою тільки перекус і одяг, адже ночувати повернемося в табір. Крута стежка до оглядового майданчика над містечком веде по листяному та ялиновому лісу до пахучих альпійських лугів. Звідси вже видно два заповітних скелястих вушка.

Відпочиваємо і йдемо по панорамному високогір’ю до озер Корульді (2700м н.р.м.). Заповітний момент слави - навколо неприступною стіною стоїть Великий Кавказ і вічність можна помацати рукою... Складно передати словами відчуття могутності природи, яке наповнює людину в цю мить. Краса Кавказьких гір захоплює навіть самий гордий дух.

Якщо залишаться сили, піднімемося на гору Корульді (3300м), де нас чекає приголомшливий вид на "горе-гору" - легендарну Ушбу. Тут вже відчуваються ознаки гірської хвороби (і ми тепер - справжні альпіністи! Насолоджуємося панорамою Кавказького хребта, потім спускаємося до табору. Такий радіальний вихід чудово підготує всіх до прийдешніх сходжень, без яких похід у Сванетії не обійдеться.

Озера: перехід - 16 км; набір і скидання висоти - 1200м.

Вершина: перехід - 18 км; набір і скидання - 1800м.

Йдемо чудовими кавказькими горами, насолоджуючись видами, заради яких ми і вирушили до Грузії. Продираємося крізь справжні джунглі з жовтого рододендрона, чиї гігантські квітки солодко пахнуть медом. Пообідаємо на перевалі з воістину шикарним виглядом: прямо перед нами виблискує правильна пірамідальна вершина Тетнульді (4858 м), а внизу розкинулася багата річкова долина з кількома селами і десятками сванських веж!

До речі, значення цих загадкових середньовічних будівель досі точно не ясно. Вважають, що вони були ознакою впливовості сім’ї (звані навіть сьогодні живуть сім' ями). Більше веж - впливовіша сім‘я. Під час конфліктів всередині ховали врожай і цінності і звідти ж вели активну оборону.

До вечора ми перейдемо всю долину і поставимо кемпінг на висоті близько 1700м. Поруч є мінеральне джерело зі смачною водою, кілька струмочків, а прямо з наметів проглядається вся долина, Ушба і Тетнульді.

Набір висоти 300 м. Кілометраж 13 км.

Вранці збираємося і продовжуємо похід у Сванетії. Піднімаємося на перевал, з якого відкривається приголомшлива панорама Головного Кавказького хребта. На висоті 2300 м жовтий рододендрон змінюється білим - прекрасні ніжні квіти часто покривають альпійські луки. Скелясті вершини зі сніговими шапками монументально застигли у століттях, повітря навколо просочене їх величчю і спокоєм... Ви ніколи не забудете пишність цих гір! Після перевалу починаємо спуск в долину і проходимо Адіші. На стежці лежить гігантський камінь прямо над селом - тут виходять дуже красиві фото. Селище ніби зійшло з картинки. Будиночки в долині річки суцільно давні, нових будівель немає, все дихає середньовіччям, на березі є навіть старий млин. Ставимо табір біля брода - на галявині (2000м н.р.м.), з якої відкривається чудовий вид на льодовик. Ночівля буде холодною. Час, що залишився, присвятимо збору грибів (інструктор знає місця) і за їх допомогою смачну кашу.

Набір висоти 650 м, спуск 300 м. Кілометраж 18 км.

Прокидаємося о 6-7 ранку, адже потрібно перейти через річку Адішисчалі. Вона витікає з льодовика і за ніч миготить, але вранці льодовик знову починає танути, і вода сильно піднімається - треба поспішати. Після броду біжимо грітися на перевал, дорогою милуючись чудовим видом на льодовик і схили Тетнульді.

Високі Гори ще ніколи не були так близько... Здається, що можна доторкнутися рукою до цих вічних льодів, час від часу чується тріск і рокот льодопаду. Дивно, але буйна зелень навколо походить на тропіки. Гігантські папороті сусідять з листяними деревами, квітами і знайомою рододендроновою хащею. Перекушуємо на Чхутнієрі і спускаємося до секретних водоспадів, захованих між крутих скель. Тут ми насолодимося приємною прохолодою кришталевої води - як вчасно після яскравого сонця високогорій!

Далі стежка веде до руїн селища Халде, зруйнованого в 1876 році під час повстань. Халде став символом боротьби гордих сванів за незалежність. Входимо в глибоку мальовничу ущелину. Далеко внизу несеться бурхлива річка, з відвісних схилів низвергаються десятки водоспадів. Навіть посеред літа тут можна пограти в сніжки - сонце заглядає в каньйон лише на кілька годин на день. Станемо на ніч біля села Іпралі (1800м).

Набір висоти 750 м, спуск 1000 м. Кілометраж 14 км.

Наш похід у Сванетії триває, сьогодні ми йдемо в Ушгулі. Стежка під назвою Ushguli trail прокладена недавно, тому на ній мало туристів.

Насолоджуючись багатою зеленню садів і прохолодою лісів, в тиші і спокої приходимо в Ушгулі. Це - стародавня і унікальна громада з чотирьох сіл (Жибіані, Чвібіані, Чажаші і Муркмелі) високо в горах, яка зберегла самобутність життєвої підвалини і середньовічну архітектуру. Тут багато сванських веж і церков, люди живуть за заповітом предків - мало де в світі збереглися настільки незаймані куточки природи, культури та архітектури. Громада та її територія внесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Крім того, це друге з найбільш високогірних поселень в Європі - 2300м н.р.м.

В обід зайдемо в Koshki - неповторний заклад, де стоїть крісло ушгульських старійшин (і на ньому можна посидіти і навіть випити пива! Ще тут готують ті самі кубдарі, які прославили грузинську кухню на весь світ. на думку наших інструкторів, які пробували їх чимало, саме ушгульські - найкращі.

Розіб’ємо табір у місці злиття двох річок біля покинутого будинку. Ця частина Ушгулі - найдавніша. З обох сторін, ніби вартові, стоять вежі, а попереду височіє Шхара (5193 м) - найвища вершина Грузії і третя в Головному Кавказькому хребті. Назва Шхари перекладається як "Полосата", напевно, через складний рельєф гори. Вона є частиною унікальної Безенгійської стіни, де зібрані одні з найкрасивіших, високих і неприступних вершин Кавказу. З нашого боку її схили укриті льодовиком Шхара. Після обіду або наступного ранку підемо до льодовика Шхари і поглянемо на Безенгійську Стіну поблизу.

Набір висоти 500 м. Кілометраж 12 км.

Залежно від погоди і стану / бажання туристів, вибираємо один з варіантів.

Радіалка до льодовика Шхари

Ми залишаємо рюкзаки в Ушгулі і вирушаємо в радіалку на висоту 2800 м, до льодовика найвищої вершини Грузії – Шхари (5183 м). Її назва, до речі, означає «смугаста», і швидше за все з’явилося через складний рельєф. Ця гора – частина знаменитої стіни Безенгі, до якої відносяться одні з найкрасивіших Кавказьких вершин. Підійдемо впритул до льодовика, походимо по морені, побачимо народження льодовикової річки, а найсміливіші зможуть навіть помацати тисячолітній лід). Після обіду повертаємося в табір, відпочиваємо і святкуємо завершення трекінгової частини подорожі.

Пройдемо 18 км. ↑↓ 700м.

Сванський хребет

Починаємо важкий підйом на Сванський хребет. Йдемо по прекрасній стежці, яка заросла рододендроном. Проходимо стародавні руїни літнього палацу цариці Тамари. Сванетія багата на пам’ятки архітектури і цей похід збагатить нас духовно і культурно. З хребта видно Ушгулі, Шхара і, звичайно ж, гори - з одного боку виситься Великий Кавказ, з іншого - немає гір вище наших і вся Грузія видно як на долоні.

На перевалі багато чудових і чистих озер. Відпочивши, беремо курс на Нижню Сванетію і починаємо скидати висоту. Заночуємо поблизу селища Чвелпі з неймовірним панорамним видом на долину.

Набір висоти 450 м, скидання висоти 1650 м. Кілометраж 20 км.

Сьогодні вранці ми прощаємося з прекрасною Гірською Сванетією, похід по ній ми не забудемо ніколи. Але пора додому! У Чвелпі автобуси не ходять - дорога занадто погана, але на вантажівці можна дістатися в сусідній Лентехі, в якому рейсовий транспорт вже є. Звідти їдемо або в курортне містечко Кобулеті (або відразу в сонячну столицю Аджарії - Батумі). У будь-якому випадку завалюємося на пляж і плаваємо в лазурному Чорному морі. Якщо пляжі не для вас - по дорозі ми будемо проїжджати Кутаїсі, можна зійти там і без проблем дістатися в будь-яку точку країни.