Авторський тур Канченджанґа | П'ять скарбів Великих Снігів

Рано вранці відлітаємо в містечко Бадрапур ближче до заповітної Канченджанґи (можна і на автобусі поїхати, але дорога дуже втомлює і займає майже добу). З аеропорту їдемо в Фідім. Побачимо чудові чайні плантації, якими славиться округ Ілам. Спати лягаємо раніше — треба відпочити з дороги.

Знову сідаємо в джипи і їдемо (останній переїзд) в село Тапледжунг, звідки стартує наш трек до базового табору Канченджанґи. У такій ізольованості регіону є величезний плюс, який ми зможемо оцінити пізніше: вкрай мало туристів! Нарешті починається піша частина маршруту. Стежка піднімається вологим лісом з деревовидних рододендронів, порослих мохом і ліанами. Між деревами відкривається вид на долини Тамура і Анура. Тут проходить торговий тракт і ми зустрічаємо багато місцевих носіїв — Бхар. Вони несуть на ринок кардамон, плантації якого ми пройдемо трохи пізніше. Набираємо висоту, минаючи кілька сіл. До вечора прийдемо у чарівне село Suketar. Заночуємо в чайному будиночку (tea-house — так іноді називають лоджі). На вечерю спробуємо традиційний дав-бат і масала-чай.

Піднімаємося повз мальовничі маленькі ферми, де непальці вирощують рис і кардамон. Пройдемо по підвісному мосту, обвішаному різнокольоровими молитовними прапорцями — лангтамі. Після обіду спускаємося в долину річки Тамур в село Доба. Тут є КПП і маленький ринок з сувенірами, поряд туляться бамбукові хатини, де етнічні тибетці плетуть тонги і вовняні шарфи і поруч їх продають. Матимемо автентичні сувеніри або хоча б подивимося, відпочинемо за чашкою чудового чаю і ще трохи пройдемо по долині в село Синва.

Піднімаємося уздовж льодовикової Тамур Коси. Дикий тропічний ліс змінюється рисовими терасами і чайними плантаціями, вище схили гір поросли бамбуком, зустрічається безліч тварин і птахів. У Тапетоці починається національний парк: пройдемо КПП, відпочинемо в чайній. За Тапетоком полога дорога спочатку викладена зручними кам'яними плитами, а ось далі починається крутий підйом в село шерпів Лепел (1 650 м). Подивимося, як живе цей дивовижний народ, без якого більшість альпіністів ніколи б не потрапили на гімалайські вершини. А ще тут знаходиться штаб-квартира проекту Канченджанґа (KCAP). За Лепелом трек пірнає в бамбуковий гай і виводить до селища, у якому розташований наш лодж.

Стежка в'ється уздовж північного берега Гхунса Кхола, ведучи нас все ближче до мети трекінгу. Долаємо крутий підйом до Гаябарі (2 150 м), який нагадує кам'яні сходи над крутим обривом. А нагорі нас чекає винагорода — красивий водоспад. Звідси дорога вже не настільки крута і ми повільно піднімаємося по порослих травою схилах на локальну вершину (2 530 м), звідки побачимо першу панораму засніжених Гімалаїв. Спустимося в Амджілосу.

Сьогодні на нас чекає легкий перехід з пологим і мальовничим набором висоти. Тропічний ліс змінюється заростями меандрів, рододендронів та вузлуватих дубів, все частіше трапляються альпійські пасовища. Родзинкою дня стануть водоспади, повз які (і через які) ми будемо проходити. Наша мета — село шерпів Гаябла. Навколо нього дуже красиво і є приголомшливі каскади водоспадів. У місцевих бамбукових гаях живуть панди. Знайти їх, звичайно, складно, але можна спробувати!

Ранок починається зі спуску до вируючої річки і треку по стрімких прибережних скелях, потім — крутий підйом на хребет. Заглянемо в дерев'яний тибетський монастир. Долина ширшає, стежка в оточенні полів і лісів виводить нас до Phale — річного селища народу гхунса, а далі і в саму Гхунсу. У перекладі його назва означає «зимове поселення», оскільки в деяких будинках люди живуть цілий рік, а не спускаються нижче. Гхунса схожа на древнє тибетське село. Тибетці переселилися сюди понад 600 років тому, але культура і традиції все ще залишаються унікальними. Це найбільший населений пункт на нашому треку до Канченджанґи: є досить великі магазини з товарами першої необхідності, своя маленька ГЕС, КПП. Гхунса — остання точка, звідки можна зробити телефонний дзвінок.

Під покровом модрин і ялівцю рухаємося уздовж річки, переходимо її по хиткому містку і минаємо Рамбук Кхарка (3 720 м). Ландшафт стає альпійським, сильно відчувається висота. Проходимо водоспад і починаємо складний підйом на хребет. Дорога тут дуже погана — м'які породи постійно сповзають в річку, під ногами сипуча галька. Проте який вид на Канченджанґу і Джанну! Вдосталь отримаємо задоволення від краси Гімалаїв, зробимо пам'ятні знімки і швидко спустимося в Камбачен відпочивати. У цій частині парку сіл як таких вже немає — по кілька літніх будиночків та й все. І гори навкруги — суворі, неприступні, в льодовиках...

Необхідний відпочинок в Камбачені гарний і приємний. Звідси відкриваються чудові панорамні види на вершини Джанну (7 711 м), Хабур (6 332 м) і Фолі (6 645 м) зі сходу, а на півночі грізно підносяться снігові піки Канченджанґи. Із села є нескладний підйом на локальний хребет (4 400 м), можна збігати в радіалку і помилуватися льодовиком Джанну, горами Темачунггі (6 044 м), Фолі, Собі-Тонга (6 670 м), піком Міра (6 364 м). Місцеві пасуть кошлатих яків і рідкісних блакитних баранів, з якими можна сфотографуватися на тлі природи.

Стежка веде вгору, до скелястих піків, закутих в вічні льоди. Стає вітряно і помітно холоднішає. Минаємо буддійські чортени, пасовища Рамтанга (Ramtang 4 350 м), йдемо уздовж бічної морени льодовика Канченджанґи, переходимо річку до гирла льодовика Лхонак (Lhonak). Пік Міра звідси виглядає просто феноменально. Лхонак стоїть на березі широкого озера, яке часто пересихає. Тут є кілька кам'яних будиночків в оточенні суворих скель і просто неземних видів. Особливо чудово виглядає звідси Чанг Химал, або пік Верде (6 750 м). Ми вже майже у мети, пейзажі навколо зовсім марсіанські: чорна пустка, стрімкі гранітні брили і блиск льодовиків під променями сонця.

Починаємо неймовірний шлях до базового третьої вершини світу. Прямуємо вздовж льодовикової морени по хребту, де дорога найбільш стійка. Якщо погода дозволить, сьогодні з треку ми будемо бачити величну Канченджанґу майже нон-стоп. Перехід короткий, але на те є причина — сонце тут дуже швидко ховається за хребти Канченджанґи і температура повітря різко падає, після чого доводиться йти в темряві і в холоді. Заночуємо в північному базовому таборі Pangpema на висоті 5 140 м. Тут є лише один притулок, відкритий кілька місяців на рік... і більше нічого — лише велич Гімалаїв і блиск льодовиків.

Прокидаємося до світанку і йдемо вгору 300 метрів на хребет на північ від Пангпеми — тут ми зустрінемо найприголомшливіший світанок в житті! З вершини гребеня Канченджанґу видно як на долоні, на півночі височіють піки Тапл Шикар (6 510 м) і «Близнюки» (7 350 м), а на сході — Пік Піраміди (7 168 м) і Кірап (7 365 м). На заході гострий гребінь Чанг Химала здіймається над льодовиками Канченджанги... Саме ці місця надихали людей на створення світових релігій і легенд про народження світу. Заради цього виду ми і прийшли сюди — до самого серця Гімалаїв. Такий похід не забудеться ніколи!

Але час минає і треба спускатися — до вже знайомого нам Камбачена, а якщо не встигнемо — то в Лхонак.

Легкий перехід стане відмінним відпочинком після високогір'я і складного підйому на Північний. Трохи спускаємося по широкій панорамній долині, милуючись горами і осінніми барвами золотої модрини. Якщо пройде дощ, стежка розкисне і буде складніше — готуйтеся. У лоджі розслабляємося, від'їдаємося (на висоті 5 000+ особливо не поїси) і розповідаємо про базовий всім, хто тільки туди направляється.

Відпочинок закінчився, і ми виходимо на найскладнішу частину маршруту. Акліматизація до цього часу у нас в порядку, види навколо приголомшують, семитисячники засліплюють красою і неприступністю... одним словом, насолоджуємося гімалайським трекингом в чистому вигляді! Через скелі і сніги піднімаємося на перевал Селе Ла Пас (4 290 м), фотографуємо панораму і спускаємося в табір Селе Ла. Заночуємо в чайному будиночку, а ввечері отримаємо задоволення від феєричного заходу сонця.

Так, це буде важко. Ну, а на що ви чекали — адже сьогодні ми побачимо навіть Еверест! Пейзажі будуть змінюватися як в калейдоскопі: льодовикові морени, ліси з рододендронів та ялівцю, блакитні озера, в яких плавають крижини-айсберги, тераси з корицею. По черзі беремо перевали Сініон Ла (4 660 м), Міргін Ла (4 663 м) і Cінелапче Ла (4 724 м). З них крім панорами Канченджанґи нам відкриються види на Джан, Макалу, хребет Чамланг і навіть на Джомолунгму. Схрестимо пальці, щоб випала ясна погодка! Спускаємося на ніч до Черіма — селища прямо під льодовиком, який сповзає з Канченджанґи. Навкруги фантастично красиво, багато яків і снігових голубів.

Ми залишаємо речі в лоджі, беремо з собою термоси, перекус, куртки і виходимо в радіалку. Уздовж стежки багато молитовних стін мані і пірамід з ритуальних каменів — нагадування, що ці місця не тільки красиві, але і сповнені духовного сенсу. Піднімаємося уздовж морени по льодовику Ялунг до позначки 4 500 м, де буде оглядовий майданчик з шикарним оглядом південного боку Канченджанги. Ми бачимо цю вершину з незвичного нам ракурсу. Наскільки мінливі її гармонійні форми! Крім красеня-восьмитисячника, звідси видно сам льодовик, озеро Ратхорн (6 682 м), Джан і хребет Корбу. Намилувавшись, йдемо далі — до базового табору.

Якщо час і погода підведуть, дійдемо до старого табору Охордунг (4 740 м) або пройдемося ще годинку до нового. На жаль, і тут льодовики стрімко відступають... там, де раніше були вічні льоди, зараз тільки купа каміння. Після обіду спускаємося в наш лодж і тішимося самітністю, тишею і первозданністю цих місць. По крутих скелястих схилах прямо над нашим лоджем бігають стада блакитних овець, а західне сонце розфарбовує горді піки усіма відтінками червоного. Чи є в світі місця, де боги ближче?

Починається спуск до тепла і цивілізації. Йдемо по долині, з якої ще видно Канченджанґу, але до вечора вона сховається від нас за гірськими хребтами. Шкода — за 10 днів ми встигли до неї звикнути. Проходимо луки зі стадами яків, річечки, селища шерпів і гомпи. Піднімаємося і спускаємося по стежках, які місцями нагадують сходи, хоча головним чином наш трек пологий. Приходимо в Тортонг, який буквально потопає в буйних лісах з рододендрона, величезних модрин і сосен, порослих мохом і папороттю. Ми вже в справжніх джунглях — але ж ще вчора гуляли по льодовику!

Спуск буде довгим — трек-палиці точно знадобляться. По тінистих лісових серпантинах траверсуемо численні відроги хребтів, які обриваються в річкових долинах. Наостанок помилуємося знайомими Джанну і Кумбхакарна (7 711 м), пройдемо через унікальний гай зі срібних сосен. Заночуємо в селищі шерпів.

Снідаємо і виходимо на стежку. Сьогодні на нас чекає приємний трекінг по лісах, рисових терасах і підвісних мостах, над запаморочливими обривами, уздовж бурхливих річок і водоспадів, в яких так приємно зануритися у спекотний полудень. Це наш останній перехід, і ми будемо насолоджуватися кожною миттю, проведеною на цій прекрасній стежці.

Прийшов час прощатися з Гімалаями. Сідаємо в джипи і їдемо в Біртамод. Там будемо гуляти, купувати сувеніри та пити вишуканий іламскій чай, дивлячись на гори вдалині. Звідси трохи видно навіть Індію.

Після раннього сніданку трансфер відвозить нас до знайомого аеропорту, і ми вилітаємо до столиці Непалу. Можете купувати авіаквитки додому на вечір. З тими, хто вилітає наступного дня, сходимо на екскурсії в Сваямбунатх (храм мавп), Ступу Боднатх, оглянемо Королівську площу або поїдемо в Патан — місто-музей під відкритим небом. Увечері на нас чекає прощальна вечеря. На жаль, пригода завершується, але краса Гімалаїв і внутрішня гармонія, яку кожен з нас знайшов за час трекінгу, залишаться з нами назавжди — як приватний скарб Великих Снігів.