Авторський тур Похід Грузією. Аджарія. Нацпарки Мтирала та Кінтріші

Переходимо до нацпарку Мтирала. Парк був створений для захисту реліктових лісів, що збереглися завдяки вдалому розташуванню між Чорним морем і Аджаро-Імеретинським (Месхетським) хребтом Малого Кавказу. Гори, що височіють на висоту до півтора кілометра, затримують вологе морське повітря і визначають таким чином клімат на прилеглій до узбережжя місцевості. Завдяки рясним опадам, що випадають на схилах Мтірали (до 4520 мм на рік) масив і отримав свою назву, що в перекладі означає когось, хто безперервно плаче - плаксу. І недарма - тут дощове місце в Грузії.

Сьогодні здійснимо перехід Каштановою стежкою, розпочавши шлях по підвісному мосту через річку Чаквісцкалі. Найдальша точка Каштанової стежки – водоспад Тсаблнарі, тобто Каштановий водоспад. Водоспад оточений самшитом та плющем. Ну і каштани, напевно, тут присутні.

Від водоспаду зручно повертатися до "будиночка на тросах", тому що стежка постійно йде вниз. До того ж вона розташована істотно вище стежки, що веде до заплави, що створює зручності для фотографування гір, що оточують ущелину, та рідкісних чаквіставських будинків, що зустрічаються на схилах. Деяким будинкам за дві сотні років, тому вони вже самі по собі пам'ятка.

Пройдемо маршрут "стежка Цівцкаро". Вона має довжину 15 км, при цьому перепад висот із мінімальної точки до максимальної становитиме близько кілометра. Ми потрапимо в мальовничі околиці незайманого багаторічного букового гаю та прекрасних природних джерел. Початок стежки представлена широколистяним змішаним лісом колхідського типу, в кінці стежки 70% складає буковий ліс. Крім рослинності, також можна виявити сліди бурого ведмедя, козулі, куниці, борсука, сарни та інших представників фауни.

Переїдемо до нацпарку Кінтріші. Тінистої ґрунтової доріжки вздовж річки Кінтріші. Це саме те, що потрібно у спекотний літній день. Вас здивує достаток джерел по дорозі. І вже за кілька кілометрів ми розглядатимемо і досліджуватимемо першу пам'ятку — стародавній арочний міст. Подібні мости будувалися в період з Х до ХІІ століття. Там їх називають "Мости часів цариці Тамари". Ця споруда вважається пам'яткою епохи Руставелі (другої половини XI-XII ст.) епохи архітектурного процвітання та розвитку каменебудування.

З кам'яного аркового мосту стежка продовжується до церкви ім. святого Георгія, який функціонує з 2005 року, спочатку як чоловічий, а з 2010 року як жіночий монастир. Тут же можна відвідати найстаріші винні глеки, самшитовий гай і водоспад. Маршрут продовжується до розваленої церкви Хіноцмінда. Ця церква за своєю технікою будови та складки каміння належить до VIII-IX століть.

На стоянку розташуємося біля руїн стародавнього чоловічого монастиря Хіно. Колись це місце було головною святинею усієї Аджарії, тут засідав єпископ і було 600 ченців. Зараз же від колись величної будівлі залишився фундамент, а ще місцями частини стін. Поряд же збудували невеликий сучасний монастир із церковкою, в якій живе лише один монах Микола.

Місце неймовірно красиве і благостне: велика галявина на початку ущелини, гуркотлива чиста річка Кінтріші під вершинами, що здіймаються в небо. А вночі тут стільки зірок, що дивитися на мерехтливий небосхил можна нескінченно довго.

Продовжимо шлях до озера Тбікелі, яке знаходиться на висоті 1900 м над рівнем моря. Озеро маємо витягнуту форму овалу та його глибина 7-8 метрів. Воно доповнюється атмосферними опадами, талим снігом та ґрунтовою водою.

Сьогодні цілий день йдемо вниз уздовж повноводної річки Кінтріші в Кобулеті. По дорозі нас чекає безліч водоспадів, мальовничі скелі, увінчані дикими ліанами, дивовижні самшитові та каштанові ліси, які є гордістю грузинських заповідників.

Переїхавши нічним поїздом до Тбілісі, півдня присвятимо огляду цього міста, увечері відлітаємо рейсом МАУ Тбілісі-Київ.