Авторський тур Похід в Закарпаття. Полонина Руна і водоспад Воєводин

Виходимо на Ужоцький перевал, де сходяться кордони Польщі, Закарпатській та Львівській обл. Тримаємо шлях по колишньому Польсько-Чехословацькому кордону - тут збереглися кам'яні прикордонні стовпчики. Стежка в'ється по квітучим полонинам. Праворуч - долина річки Уж, а зліва - Стрий.

Вісім сіл, розташованих в долині, з висоти орлиного польоту було видно, що на карті. З протилежного боку над улоговиною - полонинські вершини Гострої Гори, а ще далі Рівної і Лютянської Голиці. На південному сході підносяться Боржавські вершини Стій (1681 м) і Великий Верх (1598 м), а там, на північному заході - масив Тарниці, найвищої гори польської частини Бескид (1346 м).

Перетинаємо невелику річку Жденівка в селі Кічерний. Традиційно, в селі є стара церква. Тут це церква Вознесіння Господнього і Успенський чоловічий монастир.

Потрібно зійти на полонину Гостра, найвища точка якої теж називається Гострою горою - отримала назву за гостру круту вершину. Стежки тут малохожені, схили круті, але не скельні. Можна зустріти сліди диких тварин, а то і їх самих. У гарну погоду відкриваються казкові види. Спускаємося в долину потоку Прилучний. Нещодавно тут був заповідник Шипіт, зараз територія має статус заказника. З'явилося тут і Полонинне фермерське господарство - розводять коней.

Стежка, що йде серед величезних вікових буків, смерек і ялиць, виводить до таємничого відвідуваного місця. Тут, в глухій ущелині, потужна гірська річка Воєводін, що живиться джерелами полонини Руни, падає в кілька каскадів, утворюючи водоспад Воєводин. Загальна висота - 24 метри. Це один з найбільших і багатоводних водоспадів Карпат. Йому пощастило - перебуваючи у віддаленому місці, водоспад не став центром паломництва величезних натовпів екскурсантів, тут немає торгових лотків та сміття. Тільки шум води і летять бризки.

Йдемо в напрямку полонини Руна. По дорозі - невелика нова гідроелектростанція Шепіт-2. Напір води створили за допомогою великої труби - це дозволило не затоплювати ущелині, створюючи водосховище.

Це одна з найбільших і високих полонин, значно віддалена від основних Карпатських високогір'їв. Плато гори Рівної покрите кущами брусниці, чорниці, а також лишайниками і травами. Ми зійдемо на найвищу точку полонини (висотою 1482 м), тут знаходиться хрест. Це буде найвища точка походу. Неподалік від хреста - залишки старої радарної станції (для далекого спостереження), вона була колись військовим об'єктом. За бажанням, можна полазити по покинутим величезним ангарам, де стояла військова техніка.

Спускаємося до високогірного озера, його називають Комсомольським. Гірських озер в Карпатах дуже мало. На березі і встановимо намети.

Оглянемо лумшорські водоспади Буркачі, Партизан (Давир), Соловей, Переступень, а також Крутило.

Так висота падіння води в одному з найвищих Лумшорських Водограїв, у водоспаді Давир, перевищує 4 м, а у його підніжжя утворилося невеличке озерце.

А візитна картка Лумшор - мінеральні води і чани з підігрітою цілющою водою. Ще в радянські часи тут були побудовані турбази-водолікарні. Зараз же ми приділимо пару годин купання в гарячих чанах - це те, про що мріє кожен турист в середині походу по горах.

Після купання і обіду йдемо в маленьке гірське село Лікіцари. Всього в селі сьогодні проживає 22 людини. Більша частина сільських будинків пустують.

Дерев'яна церква Василя Великого в селі Лікіцари - пам'ятник архітектури. Храм звели з ялини в XVII ст. З нефарбованого дерева зроблено все, навіть дах і купола. Раз на місяць сюди приїжджає молодий священник із сусіднього села - відправляє богослужіння.

Звідси їдемо в Сваляву, яка знаменита мінеральними водами, де будемо близько 8 години вечора.