Авторський тур Похід в Понтийских горах Північної Туреччини зі сходженням на гору-вулкан Качкар

По дорозі дивимося чайні плантації і робимо зупинку для побіжного огляду фортеці Zilkale. У селі Чат (1200 м) починається піша частина маршруту. Йдемо по ґрунтовці вгору за течією гірської річки. Річка тече по мальовничому каньйону з водоспадами і старовинними арковими мостами.

Пройшовши повз останні сосни, ялини і кедри, йдемо із зони лісу. Далі майже весь маршрут буде проходити по альпійських луках. Тому готувати будемо на пальниках. День займе плавний підйом на перевал Кале (2900 м).

По траві з камінням підіймаємося на перевал Ходачур Гечіті (3160 м). Часто трапляються броди через струмки і річки - їх зазвичай можна перейти по камінню. Стежинка не найпростіша, ми неспішно набираємо висоту, поки не досягнемо мети. На перевалі відкриваються види на Качкар - найвищу вершину Понтійських гір. Потім при бажанні можна зробити радіалку до великого гірського озера Döner Gölü.

Рухаємося в бік перевалу висотою 3400 метрів, що відокремлює вершину Соганлі від сусіднього з нею Лазистанського хребта. Як завжди, в разі хорошої погоди, з перевалу відкриваються чудові краєвиди в долині озеро Атсіз. Нас чекає підйом на наступний перевал, і тільки за ним ми зупинимося на ночівлю поруч з смарагдовим озером Деніз. Саме озеро Деніз суворе і холодне, вода в ньому кришталева і смачна.

На стоянці біля озера вітряно, але дуже красиво. Над озером височіє скеля, на якій періодично зупиняються хмари. Сніжники відбиваються у воді, а глибина відливає блакиттю. Це місце найчарівніше на всьому маршруті. Висота ночівлі сьогодні майже три тисячі чотириста метрів, і для того, щоб нормально переночувати на такій висоті, ми з вами зробимо ще акліматизаційний підйом на сусідню з нашої стоянкою вершинку, на дві сотні метрів вище нашого табору.

Сьогодні у нас найскладніший день на маршруті, нас чекає сходження на гору Качкар висотою майже чотири кілометри. Щоб встигнути на вершину, раніше ніж її затягне хмарами ми встанемо вдосвіта, злегка перекусимо і не складаючи намети вирушимо на сходження.

Піднятися на неї не так уже й просто - нас чекають всі принади підйому: ділянки підталого снігу, що заважає сходженню сипуха, що не додають легкості круті ділянки на схилах, де-не-де навіть доведеться дертися допомагаючи собі активно руками. Зате на вершині відкриваються чарівливі види та панорами Кавказу і хребта Качкар. При сонячній погоді можна помилуватися блискучим Араратом і навіть лежачим далеко Ельбрусом.

Сьогодні спускаємося в село Олгунлар (2100 м). Де зможемо спостерігати зарості лютиків на тлі сніжникі і зробити чарівні фотографії. Наступна долина починається дивним розливом річки з безліччю рукавів і озерець. Після обіду починаємо підйом по сусідній долині Дюпедузу. Ставимо табір біля джерела однойменної річки на висоті близько 2700 м.

Долаємо останню на нашому маршруті перешкоду - перевал Налетлеме висотою в 3220 метрів, після чого вийдемо до гірського озера Караденіз, який лежить в оточенні пари скелястих круч. Освіжившись в водах озера, йдемо далі, адже нам належить ще спуститися в село Юкари, де закінчується піша частина нашої подорожі.

Влаштуємо полуднівку на березі гірської річки або озера і сходимо в радіалку на сусідню вершину. Увечері виїжджаємо в аеропорт Трабзон.

Виліт з Трабзона вранці