Авторський тур Осіння Каппадокія - тур на 6 днів

Після сніданку купуємо продукти для обіду на свіжому повітрі. Беремо з собою бутерброди, воду, кепки від сонця. Маршрут на цілий день 18 кілометрів, але ті, хто втомилися, матимуть можливість організовано скоротити програму. Проходимо долини Киличлар, Червону, Рожеву, Білу. Багато ходимо і надзвичайно багато фотографуємо – тримайте акумулятори зарядженими. Цей маршрут входить до списку найбільш „фотогенічних” на планеті. Ми пройдемо ущелинами, де не розійдуться двоє, тунелями, що були пробиті людьми та водою, побачимо підземні церкви, а може, якщо пощастить, зустрінемо місцевих черепах.

Зустрічаємо день на оглядовому майданчику. Десятки повітряних куль, що висять у повітрі над неземним пейзажем – це видовище, заради якого люди з'їжджаються сюди з усього світу. Зустріти такий схід сонця з чашечкою справжньої кави у компанії зграї добрих собак – враження на все життя.

Після сніданку ідемо у „Зельве музей просто неба”. Чотири мільйони років тому тут відбувалися бурхливі вулканічні процеси: кипіла порода й утворилися величезні порожні кам`яні бульбашки, які ще донедавна слугували житлом для людей. Гірська порода тут особливо крихка й схильна до руйнації, через що людей звідси примусово переселили, а на місці колишнього поселення відкрили музей.

Пішки переходимо у долину Пашаба. Колись тут жили монахи-столпники, а зараз це одне з популярних місць організованого туризму – люди, автобуси, верблюди. Але ми знаємо, де можна сховатися від цієї метушні!

Їдемо автобусом у село Чаушин. Тут над усім бовваніє скельний замок, вщент проточений штучними печерами. З кожним роком тут стає все небезпечніше – сили природи невблаганні і з часом крихкий камінь завалюється. Ми обійдемо той „мурашник” з протилежного боку, піднімемося на майданчик на вершині, де можна відпочити, проводжаючи вечірнє сонце.

Зранку складаємо речі, виселяємось з готелю. Вирушаємо у місто Ортахісар. Тут народилася свята Ніно. В ті часи місто мало назву Коластри. Будинок її зберігся і ми зможемо туди пройти. Також, у Ортахісарі знаходиться цікавий етнографічний музей і скеля-замок, від якої місто взяло сучасну назву. Ортахісар зберігся майже в тому стані, в якому перебував сотні років до нас і сюди рідко приїздять автобуси з великими групами туристів.

Наступний пункт нашої подорожі – місто Аванос (колишня Ванесса). Тут з давніх-давен працюють майстри гончарної справи. Річка Кизилірмак приносить з гір глину, яку використовують для виготовлення справжніх витворів керамічного мистецтва. Гуляємо містом, годуємо гусей, що пропливають під канатним мостом, купуємо справжніх лукум...

А надвечір ми, зрештою, дістаємося місця нашої ночівлі – селища Гюзельюрт, що колись звався Ґельвері. Заселяємось в готель, що насправді є звичайною сільською вулицею, якою її бачили і сто, і п'ятсот років тому. Обабіч дороги, що вкладена вичовганою бруківкою, стоять кам'яні паркани, за якими сховалися підземні грецькі будинки-номери готелю. Обідаємо та відпочиваємо, після чого гуляємо по селу, яке дійсно є надзвичайно цікавим туристичним та історичним об'єктом.

Цей день відпочиваємо від метушні. Не кваплячись, вирушаємо на прогулянку Монастирською долиною, що простягнулася повз село. Одразу на вході в долину знаходяться два невеличких підземних поселення, які можна оглянути не поспішаючи. Тут же поряд знаходиться храм, у якому служив святий Григорій Богослов.

На протилежному схилі – більш нові церкви, де зараз працюють реставратори. Наш маршрут меньше двох кілометрів, але часу витратимо – як побажаємо. Ще в цей день завітаємо до приватної винарні, де виготовляється вино у амфорах, яким понад дві тисячі років. Бажаючі можуть піти на озеро, пошукати на березі обсидіан.

Збираємо речі, виселяємось, вирушаємо в дорогу. За двадцять кілометрів потрапляємо у долину Ихлара, яка згідно з деякими рейтингами вважається третьою за красою у світі. Спустившись по сходах, ми побачимо каньон, що був прорізаний у вулканічній породі струмком Белісірма за два мільйони років. Піший маршрут триватиме близько двох годин, після чого ми переїдемо у давно покинутий монастир Селіме. Попри те, що люди пішли звідси дуже давно, стіни та склепіння тримаються сотні років, подекуди навіть зберігши розписи. Збереглися церкви, житлові кімнати, комора, кухня і навіть винарня. Пройдемося покинутим грецьким cелом, що стоїть як пам`ятка давнім часам, коли тут вирувало життя. Після цього вирушаємо в Анкару, де сідаємо в літак і вилітаємо в Київ.